СЛОВО ВІД АННИ БОН. ЧОМУ МИ ОБʼЄДНАЛИСЬ?
Я підприємець. Все життя я будую проєкти, компанії і системи.
Я не планувала створювати громадський рух. Але останні місяці стало зрозуміло: запит людей більше неможливо ігнорувати.
Мої тексти про економіку прочитали і обговорили понад три мільйони українців — з різних міст і сіл України, а також зі США, Канади, Європи.
Люди писали одне і те саме: говоріть чесно і скажіть, що робити.
Саме з цього і почалося Українське економічне диво.
Дорогі українці,
Я хочу почати не з плану. А з правди. Я підприємець. Я все життя будую проєкти, компанії, системи. Я знаю, як це важко. І я ніколи не планувала займатись громадськими рухами.
Але останні місяці сталося те, що я більше не могла ігнорувати.
Мої тексти про економіку України прочитали й обговорили понад 3 мільйони українців.
Люди з маленьких сіл і великих міст. З Києва, Харкова, Львова, Запоріжжя… З США, Канади, Німеччини, Польщі…
І майже в кожному коментарі я бачила одне й те саме.
І я зрозуміла одну просту річ. Це вже не мої тексти.
Це запит людей.
Я роблю це не тому, що мені це потрібно.
Як підприємець, я можу займатись зовсім іншим.
Я роблю це тому, що ви попросили.
Українці вже подарували світові те, чого в нього давно
не було.
Ми подарували дух переможця. Дух воїна-героя, який захищає, але має добре серце.
Світ побачив, що таке гідність, мужність і готовність стояти до кінця. Це вже стало частиною історії.
Тепер наша наступна битва — економічна.
Без економічної безпеки не буде ні сильної держави, ні стабільного життя для людей, ні майбутнього для наших дітей.
Але тепер настав інший момент. Одного героїзму недостатньо, щоб країна була сильною через 10, 20, 30 років.
Я говоритиму з вами прямо і без ілюзій. Україні не дозволять нескінченно нарощувати військову міць.
Це не зрада і не страх. Це реальність світу, в якому ми живемо.
Але є сила, яку ніхто не може нам заборонити.
Це економічна та інтелектуальна сила.
Саме вона визначає,
чи буде країна незалежною,
чи матиме гроші на оборону,
чи зможе забезпечити гідне життя своїм людям.
Так будували Корею. Так будували Сінгапур.
Так піднімались Ізраїль і Німеччина.
Не через лозунги. А через економіку, знання і партнерство між державою та бізнесом.
І тут я хочу сказати вам щось дуже важливе.
Я не прийшла обіцяти легкий шлях. Я знаю, як важко
в Україні будувати, створювати і захищати результат.
Я знаю, як важко створювати щось чесне. Я знаю, скільки разів нас з вами уже обманювали.
Я знаю, як система чинить опір.
Саме тому я не пропоную віру в слова. Я пропоную об’єднання людей.
Я знаю, що нам буде складно.
Тому якщо ви шукаєте легкий шлях, не приєднуйтесь.
Якщо ви чекаєте швидкого результату, не приєднуйтесь.
Якщо ви хочете, щоб хтось інший усе зробив за вас,
не приєднуйтесь.
Але якщо ви, як і я, відчуваєте, що:
— нас роками намагаються роз’єднати і стравити — що майбутнє часто вирішують без людей — що сім’я, праця
і гідність повинні мати економічну опору
тоді це про нас.
Бо держава — це не абстракція.
Держава — це ми з вами. Держава — це наші сім’ї.
І все, що нас роз’єднує і зіштовхує лобами, — від лукавого!
Ми повинні бути хитрішими та прагматичнішими, ніж ті, хто звик вирішувати все силою або кулуарними домовленостями.
Чи згодні зі мною?
Адже світ говорить на універсальній мові — мові грошей.
І якщо ми не побудуємо власну економічну силу, хтось інший завжди буде вирішувати за нас.
Наш шлях — це:
сильна економіка
власна енергія
сучасні технології та знання
і головне — контроль людей над тим, що будується
Наша нагорода не миттєва. Але вона справжня.
Наша мрія проста і доросла.
Країна, де економіка працює на людей. Де робота є вдома, а не лише за кордоном. Де пенсія — це не виживання.
Де держава має ресурси, а не постійно просить.
Це країна, з якою рахуються не через страх, а через силу, гроші і розум.
Ось це і є Українське економічне диво. Не як обіцянка. А як шлях.
І він починається не з мене.
Він починається з нас.
Саме для цього ми об’єднуємося.
